Андреус Дмитро - авторська сторінка

Теорія та історія політичної науки

Декілька слів

Останнім часом, у засобах масової інформації постійно спостерігаємо коментарі політологів щодо політичної ситуації в країні та у світі в цілому. У більшості сприймаючих вже сформувалися погляди на питання:"Хто такий політолог та які функції він виконує?" Але хочеться нагадати, що політолог - це не політичний оглядач, не просто фахівець з PR чи виконавець певних політичних рішень учасників політичного процесу, не державний службовець, не помічник народного депутата, не працівник апарату партії чи будь-якої політичної організації, не просто консультант з політичних питань, не інтерпретатор соціологічних опитувань чи певних політичних програм, не працівник аналітичного відділу або його голова, не просто той, хто складає політичні прогнози, не просто викладач суспільно-політичних дисциплін і т.ін. На думку автора, політолог - перед усім, фахівець у галузі політичного, спеціаліст, який ще не втратив здатності (потягу, прагнення) до об'єктивного вивчення (дослідження) політики, політичних процесів у суспільстві. Адже політологія (від грецьк. politika - державні й суспільні справи і logos - слово, поняття, вчення) - це наука про політику. Тут дійсно можна погодитись з науковцями (насамперед, про це зазначається у підручнику: Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки):Підручник. - К.:Либідь,2002, с.8-22.), що таке визначення досить абстрактне і саме по собі ще нічого не говорить про предмет цієї науки. Зрозуміло, що політична сфера суспільного життя, політико-владні відносини, або політика, є об'єктом дослідження багатьох наук про суспільство, причому кожна з них має у цій сфері свій предмет і досліджує його притаманними їй методами і засобами. Політологія тісно пов'язана з політичною філософією, політичною історією, політичною соціологією чи соціологією політики, теорією держави та права, конституційним правом, політичною психологією, політичною економією, політичною культурологією, політичною етикою, політичною антропологією, політичною етнографією, політичною демографією, політичною статистикою, політичною географією, політичною екологією, біополітологією тощо. Однак усі ці галузі наукового знання є складовими відповідних наук - філософії, історії, соціології, психології, економічоної теорії, юридичної науки, антропології, географії і т.ін., а не політології. Тому досить поширеним серед науковців є розуміння політології як міждисциплінарної науки, що охоплює всі перелічені й подібні галузі наукового знання про політику. Тут важливо виокремити предмет політології як науки. Звертаючись до того ж підручника, знаходимо такі думки з цього питання. Визнаючи об'єктом політології політичну сферу суспільного життя, вчені висловлюють різні думки щодо її предмета. Одні вважають таким предметом владу, другі - політичну систему, треті - демократію, четверті - політичну культуру тощо. Особливості політології як окремої науки про політику найповніше відображає категорія "політична система суспільства". Це інтегративна категорія, яка органічно поєднує всі інші категорії політології - політичні інститути, політичні відносини, політичні процеси, політичну культуру тощо, а тому є центральною у науці про політику. Отже, політологія як наука про політику - це наука про політичну систему суспільства та її різноманітні підсистеми. Основними структурними елементами політичної системи є політичні інститути та політичні відносини. Політичні відносини - це відносини з приводу влади в суспільстві, а політика є діяльністю, спрямованою на завоювання, використання та утримання влади. Тому політологія може бути визначена і як наука про владу в суспільстві.( Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки):Підручник. - К.:Либідь,2002 с.16) Так, стає зрозумілим, що наукова база, якою володіє політолог, дозволяє виконувати згадані на самому початку функції, хоча їх може виконувати й інша особа, здатна до певного аналізу суспільно-політичної ситуації чи подій. Основна відмінність політолога від інших вище наведених "виконавців", на думку автора, полягає не тільки у здатності до пошуку об'єктивних причин, наукового аналізу, а ще й у дещо іншому. Маємо провести певну аналогію. Що ж головне для того, хто займається політикою? Справа не у віці, зазначає М.Вебер, але, звичайно, у вимуштруваній рішучості погляду на реальності життя та спроможність винести їх й внутрішньо залишитись на певному рівні. (Вебер М. Политика как призвание и профессия//Вебер М. Избранные произведения - М.,1990, с.704) Дуже влучно М.Вебер виокремлює тих, хто займається політикою за покликанням та не використовує це заняття як джерело власних доходів (прибутків). А також на тих, хто займається політикою професійно й, відповідно, зробив це заняття єдиним джерелом доходу для забезпечення власного існування. Відомо, що той, хто зробив політику для себе професійним заняттям ніколи не зможе бути політиком у повному розумінні. Він завжди буде виконавцем певних рішень та реалізатором чужих ідей. Такий підхід Макса Вебера до розуміння політики як покликання і професії, дуже нагадує становище сучасної науки, адже політологія - це наука. Той, хто здобув освіту політолога з метою професійної діяльності та зробив її головним джерелом свого доходу, навряд чи колись буде спроможен займатись політологією з великої літери. Він приречений на професійне виконання певних рішень окремих дієвих осіб (як юридичних, так і фізичних), що безпосередньо приймають участь у творенні політичного процесу. Від рівня професіоналізму залежатиме дохід, а сам такий "політолог" стає заручником власного становища (насамперед, джерела доходу). Хоча це не позбавляє його в участі у самому політичному процесі, як і будь-кого іншого, але це впливає на рівень об'єктивності наукових досліджень, його власних міркувань, а, таким чином, й на рівень професіоналізму щодо виконаної роботи. Таке становище спостерігається й в інших науках: юридичній, психологічній, соціологічній тощо. Завершуючи аналогію зазначимо, лише політика за покликанням можна назвати політиком із великої літери, лише політолог за покликанням здатен до пізнання об'єктивної необхідності суспільно-політичного процесу. Адже реалізація себе за покликанням є відбиттям певного світогляду, дій, вчинків. Таким чином, зробимо припущення, що політик із великої літери є безпосередньо роблячим (творячим) суспільно-політичний процес, реалізуючи "професійне покликання" до політики. Що політолог із великої літери є безпосереднім дослідником об'єктивних суспільно-політичних процесів, який реалізує "професійне покликання" до науки про політику. Звичайно, тут представлено певною мірою ідеалізовані думки. Бо зазначена проблема набагато складніша, ніж будь-яке припущення, а впровадження у життя свого "професійного покликання" не може бути обмежено окремою схемою. Але політолог, на думку автора, передусім науковець, що прагне об'єктивності, а не виконавець, на якого при прийнятті рішень у висновках свого дослідження чи проведеної роботи має суттєвий вплив особистий доступ до джерела доходу, або, навіть, до влади як самоцілі (мети). Тому політолог із великої літери (дійсний) відрізняється своїм підходом до розгляду суспільно-політичних процесів через прагнення (покликання) до об'єктивності та наукового аналізу, й вони є вирішальними критеріями щодо здобутків у галузі політичного. Як висновок, наведемо ще одну думку М.Вебера: "Коли потроху почне відступати ця ніч, хто ще буде живий тоді з тих, чия весна, як видно, розквітла зараз так пишно? І що тоді внутрішньо "стане" з усіх вас? Озлоблення чи обивательщина, просто тупе примирення зі світом і професією, чи третій, й не самий рідкий варіант: містична втеча від світу в тих, хто має для цього хист, чи - часто й кепсько - вимучує із себе містицизм як моду? У кожнім з цих випадків я зроблю висновок: вони не піднялися до рівня своїх власних вчинків, не піднялися і до рівня світу, яким він у дійсності є, і його повсякденності; покликання до професії "політика", що, як вони думали, вони в собі мають, об'єктивно й фактично в глибинному сенсі в них не було. Краще б вони просто практикували братерство в міжлюдському спілкуванні, а в іншому суто по-діловому звернулися б до своєї повсякденної праці."(перекл. А.Д.)(Вебер М. Политика как призвание и профессия//Вебер М. Избранные произведения - М.,1990, с.705-706)

Наукові статті

Усі статті, що подано на цій сторінці, вже було оприлюднено у наукових збірках. Статті подаються мовою оригіналу у форматі PDF. За умови використання матеріалу статті або будь-якої її частини, посилання на першоджерело обов'язкове! Поважаймо авторське право один одного!

Витоки концепцій національного лідера в українській політичній думці першої половини ХХ ст.

Стаття вийшла у збірці наукових праць Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України (Д.Андреус Витоки концепцій національного лідера в українській політичній думці першої половини ХХ ст.//Дослідження світової політики: Зб. наук. пр./Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Редкол.: Є.Є.Камінський (гол. ред.) та ін. Вип.22 - 2003. - с.181-190).